Що зробив лауреат Нобелівської премії з фізики П'єр Кюрі? - Видатні фізики - Каталог статей

Що зробив лауреат Нобелівської премії з фізики П'єр Кюрі?

У дощовий день 19 квітня 1906 в Парижі, переходячи вулицю, послизнувся і впав чоловік. Його голова потрапила під колесо проїжджаючого повз нього кінного екіпажу. Зробити вже нічого було не можна - смерть настала миттєво. Це був професор фізики Сорбонни П'єр Кюрі. Що ж він встиг зробити за 46 років життя?

П'єр Кюрі народився 15 травня 1859 року в Парижі, в сім'ї лікарів. У шіснадцять років отримав вчений ступінь бакалавра Сорбонни, а через два роки став магістром фізичних наук. У 1878 році П'єр Кюрі зайнявся дослідженням фізичних властивостей кристалів у фізичній лабораторії Сорбонни.

У 1880 році він разом із старшим братом Жаком відкрив п'єзоелектричний ефект-при певних типах кристалофізичної симетрії в результаті деформування кристала виникає так званий прямий п'єзоелектричний ефект - на гранях кристала з'являються електричні заряди, пропорційні величині деформації. Має місце також і зворотний п'єзоелектричний ефект, який полягає в тому, що в електричному полі в кристалах виникають внутрішні напруження, пропорційні напруженості поля. П'єзоелектричні кристали зараз широко застосовуються в звукознімачах, мікрофонах, кварцових генераторах і годинниках.

У період з 1883 по 1895 роки П'єр Кюрі займається дослідженнями в області фізики кристалів. Він досліджував і ввів поняття поверхневої енергії граней кристала, встановив загальний принцип росту кристалів. Розробив принцип, що дозволяє визначити симетрію кристала, що знаходиться під зовнішнім впливом (принцип Кюрі). Його статті з геометричної симетрії кристалів і зараз цікаві для кристалографів.

З 1890 по 1895 роки Кюрі займався вивченням температурних залежностей магнітних властивостей речовин. В результаті численних експериментів ним була встановлена залежність між температурою і намагніченістю кристалів - закон Кюрі. Він також виявив, що вище деякої температури (точка Кюрі) у заліза зникають феромагнітні властивості і стрибкоподібно змінюються питома електропровідність і теплопровідність.

Починаючи з 1897 року і до кінця життя, наукові інтереси П'єра Кюрі зосереджуються на вивченні радіоактивності. Працюючи разом зі своєю дружиною, Марією Склодовської-Кюрі, він робить у цій області цілий ряд видатних наукових відкриттів. Так, в 1898 році вони відкрили нові радіоактивні елементи - полоній і радій. У 1899 році - наведену радіоактивність, в 1901 році - дія радіоактивного випромінювання на біологічні об'єкти. У 1903 році встановили кількісний закон зниження рівня радіоактивності і ввели поняття періоду напіврозпаду радіоактивних елементів, висунули теорію радіоактивного розпаду.

Подружжю Кюрі була присуджена Нобелівська премія з фізики 1903 року "на знак визнання ... їх сумісних досліджень явищ радіації, відкритих професором Анрі Беккерелем".

У жовтня 1904 року Кюрі був призначений професором фізики Сорбонни. Світове визнання, що спричинило за собою поліпшення фінансування досліджень, плани створення нової лабораторії, захоплення як співвітчизників (в 1905 році П'єр Кюрі був обраний до Французької академії наук), так і світової наукової спільноти, все це, здавалося, відкривало перед подружжям Кюрі нові грандіозні перспективи , але доля розпорядилася по-іншому.

Марія Склодовська-Кюрі була призначена на місце чоловіка в Сорбонні і продовжила дослідження радію. У 1910 році вона змогла виділити хімічно чистий радій. За цей в 1911 році вона ще раз була удостоєна Нобелівської премії з хімії.