Одним із найстаріших літніх свят наших предків є Івана Купала, яке випадає на 7 липня.
Язичники дуже любили різні святкування . Саме від них і прийшло до нас свято Івана Купала.
Ніч на Івана Купала за старим стилем випадає на 23 червня, отже на день літнього сонцестояння. Саме у ці дні в народі збирають цілющі трави для ліків і різне приворотне та відворотне зілля (чари).. Чоловіки цієї короткої ночі здавна шукають у лісі цвіт папороті, який може виконати будь-яке бажання, вказати місце, де заховані скарби. Але це дається нелегко через те, що темні сили оберігають квітку як зіницю ока і не одного сміливця завели у могилу.
Зараз же, за часів православ'я, церква воліє пов'язувати його з днем народження Іоана Хрестителя і святкувати, відповідно, 24-го числа цього ж місяця.
Як тільки не називають цей день в різних країнах (а святкують його особливо яро в Іспанії, Швеції, Данії і, звичайно, ж в Україні). Він і Купальє (це у білорусів), і день Сонця, і Духів день, і Іван Відьмацкий ... Але незалежно від назви, святкують цей день всі весело і безтурботно.
Язичники кажуть, що у день літнього сонцестояння, на Купайлу всі природні сили наділяються цілющими та магічними властивостями, природа знаходиться у розквіті, тож навіть дерева й квіти розмовляють. Подейкують, що в Іванів День з водної гладі на сушу вилазила вся нечисть, що в ній водиться. Тому в цей день всі масово купалися, милися в лазнях (очищаючись і захищаючись різними травами від неї) і палили багаття біля водойм. Вогонь взагалі на Купала король стихій - вважалось, що він виганяє з життів святкуючих все погане, а найталановитіших стрибунів робив щасливими до непристойності. Навіть домашніх тварин ганяли навколо вогнищ - щоб вони здоровими були і нечистій силі не піддавалися.
Обрядодійства, пов’язані з цим днем проводились переважно біля води, як правило, їх влаштовувала молодь, але жодна людина не залишалась в цей день вдома.
Напередодні свята дівчата йшли до лісу, щоб назбирати барвінку і польових квітів для двох вінків. Хлопці, тим часом, викопували в лісі чи поряд з водою яму, посеред якої мав бути зелений трон з дерну – таке підвищення для сидіння. Дівчата перед обідом з піснями йшли до зеленотрону, де і відбувалися усі ігри. Основними сюжетами, довкола якого відбувалися дійства, є купальський вогонь, як символ сонця. Він мав горіти цілу ніч. Щоб підтримувати вогонь, парубки зазделегідь заготовляли хмиз. Зібрані дрова відвозили на леваду, до річки чи ставка, і складали в купи. Тут, власне, і відбувалося дійство.
Окрім купальського вогню, зі святом пов’язані два найголовніші персонажі – Купало і Марена.
Напередодні шостого липня, дівчата збиралися у лісі чи на луці і виготовляли опудало – Марену. На леваді дівчата насипали купу жовтого піску, вправляли в нього Марину і водили навколо неї хороводи.
Парубки готували опудало – Купало. Це була в зріст людина лялька з соломи. Такий ідол справляв на присутніх особливе враження. Біля опудала лежав хмиз. Купальське вогнище запалювали тоді, коли вже зовсім стемніло. Право розпалювати вогнище належало самому сильному із хлопців. Пізніше хлопці і дівчата бралися за руки і водили хороводи навколо Купала.
Незамінним елементом купальських обрядів були пісні. Журливі, веселі та дотепні, ці пісні змальовували красу природи, молодість, шляхетність, чистоту почуттів. Тріскотить купальське вогнище, а з хороводу виходять хлопці, беруть за руки дівчат і попарно перестрибують через вогонь.
І цей вогонь гартував душі, робив людей добрими, чистими, вірними.
Ніч відгукувалась дівочими піснями, вогнем і таємничим шепотом приниклих дерев та цілющого зілля. А зілля на Івана Купала мало особливу цілющу силу, яка оберігала людей від нещасть цілий рік.
Купальське свято об’єднало чимало дійств, пов’язаних з побутовим та громадським життям. Одне з таких дійств є ворожіння дівчат на виплетених вінках. Наприкінці свята дівчата запалювали свічки, які були прикріплені до вінків, і спрямовували їх у воду. Якщо вінки пливли у парі, то молоді у цьому році обов’язково поберуться.
Ось таке веселе і позитивне свято - Івана Купала. Головне в ніч святкування знайти прекрасну квітку, яка розпускається на звичайній папороті в самому глибокому лісі і стати власником всіх сердець та скарбів. І нехай це просто повір'я, але так хочеться вірити в гарну казку!
|