Курйози слуху або як глухий Бетховен слухав гру на роялі

Коли ми гриземо твердий сухар, ми чуємо оглушливий шум, тим часом як наші сусіди їдять ті ж сухарі без помітного шуму. Як вони примудряються уникати цього гуркоту?

Справа в тому, що шум і гуркіт існують лише у ваших вухах і мало турбують вуха наших сусідів. Кістки черепа, як і взагалі тверді, пружні тіла, дуже добре проводять звуки, а звук в щільному середовищі посилюється іноді до надзвичайних розмірів. Доходячи до вуха через повітря, тріскіт сухаря сприймається як легкий шум; але той же тріск перетворюється в гуркіт, якщо доходить до слухового нерва через тверді кістки черепа.

 Ось ще досвід з тієї ж області: затисніть між зубами колечко кишенькового годинника і щільно закрийте вуха пальцями: ви почуєте важкі удари – так посилиться цокання годинника.
Бетховен, будучи глухим, слухав, кажуть, гру на роялі, приставивши до нього одним кінцем свою палицю, інший кінець якої він тримав біля зубів. Точно так само ті глухі, у яких вціліло внутрішнє вухо, можуть танцювати під музику: звуки досягають до їх слухових нервів через підлогу і кістки.

Використано: Перельман Я.И. - Большая книга занимательных наук - 2009